Кредитний аналіз підприємства

• Загальна суть кредитного аналізу
• Процес визначення кредитного рейтингу
• Дослідження фінансових коефіцієнтів у контексті кредитного аналізу

Загальна суть кредитного аналізу

Кредитний ризик являє собою ризик втрати грошей через недотримання контрагентом або боржником умов письмового чи усного договору здійснити обіцяний платіж. Такий ризик існує як у відносинах банківського кредитування, так і при товарному кредитуванні тощо. Наприклад, кредитний ризик щодо облігацій означає ймовірність того, що боржник (емітент облігацій) не зможе виплачувати відсотки та основну суму відповідно до умов угоди про емісію облігацій. Кредитний аналіз є оцінкою кредитного ризику.

Підходи до кредитного аналізу різняться і, як і всі види фінансового аналізу, залежать від мети аналізу та контексту, в якому він проводиться. Кредитний аналіз для конкретних видів заборгованості (наприклад, фінансування купівлі) часто включає прогнози щорічних грошових потоків, що подібно до фінансового аналізу емітентів цінних паперів.

Тоді як аналітик цінних паперів враховує прогнозовані потоки грошових коштів для визначення вартості власного капіталу компанії, кредитний аналітик використовуватиме прогнозовані грошові потоки для оцінки ймовірності того, що компанія виконуватиме свої фінансові зобов'язання в кожному періоді та виплачуватиме відсотки й основну суму боргу. Цей аналіз також включатиме оцінку можливості продажу активів для забезпечення інтересів кредиторів.

Кредитний аналіз може оцінювати кредитний ризик позичальника в межах конкретної угоди або загальну кредитоспроможність організації. При оцінці загальної кредитоспроможності одним із головних підходів є скоринг, статистичний аналіз чинників, що визначають ймовірність кредитного дефолту.

Ще одним поширеним підходом, який використовується в кредитному аналізі, є метод кредитного рейтингу, який використовують, наприклад, рейтингові агентства для оцінки та оприлюднення ймовірності дефолту емітента за його борговими зобов'язаннями (наприклад, комерційні папери, векселі та облігації). Кредитний рейтинг може бути довгостроковим або короткостроковим, і він відображає думку рейтингового агентства про кредитоспроможність емітента щодо конкретного боргового цінного папера чи іншого зобов'язання. Якщо компанія не має непогашеного боргу, рейтингове агентство також може надати кредитний рейтинг емітента, який виражає оцінку його здатності та готовності виконувати свої фінансові зобов'язання.

Процес визначення кредитного рейтингу

Процес включає як аналіз фінансової звітності компанії, так і широку оцінку діяльності компанії. Процес визначення кредитного рейтингу включає такі процедури:

• Зустріч з керівництвом, як правило, у тому числі з фінансовим директором, щоб обговорити, наприклад, прогноз розвитку галузі, огляд основних сегментів бізнесу, фінансову політику та цілі, особливості облікової політики, плани капітальних витрат, а також плани на випадок непередбачених фінансових проблем.
• Відвідування об'єктів компанії, якщо дозволяє час.
• Засідання комітету з оцінки, де рекомендації та висновки аналітика підтверджуються голосуванням. Це відбувається після врахування всіх чинників, які включають:

- бізнес-ризики, що включають оцінку:

• робочого середовища;
• галузевих характеристик (наприклад, циклічність і капіталомісткість);
• чинників успіху та вразливих місць;
• конкурентної позиції компанії, у тому числі розміру та рівня диверсифікації.

- фінансові ризики, у тому числі:

• оцінка структури капіталу, покриття відсотків і рентабельності з використанням аналізу коефіцієнтів;
• розгляд кредитних договорів.

- оцінка управління.

• Моніторинг публічно оголошених оцінок, у тому числі перегляд оцінок у зв'язку зі зміною умов.

При присвоєнні кредитних рейтингів рейтингові агентства підкреслюють важливість взаємозв'язку між профілем бізнес-ризиків компанії та її фінансовим ризиком. "Профіль бізнес-ризиків компанії визначає рівень відповідного фінансового ризику для будь-якої рейтингової категорії."[1]

При аналізі фінансових показників рейтингові агентства, як правило, досліджують відхилення коефіцієнтів від медіани показників у сфері діяльності компаній. Міжнародні рейтинги враховують вплив країнових та економічних чинників ризику. У таблиці 1 наведені основні фінансові показники, які використовує Standard & Poor's при оцінці промислових компаній.

Таблиця 1 - Окремі кредитні коефіцієнти, які використовує Standard & Poor's

Зверніть увагу, що перед обчисленням коефіцієнтів рейтингові агентства мають внести певні коригування у фінансові показники, наприклад, включити позабалансовий борг у загальний обсяг боргу компанії.

Дослідження фінансових коефіцієнтів у контексті кредитного аналізу

Багато наукових і практичних досліджень були зосереджені на визначенні того, які показники можна використати при оцінці кредитного ризику компанії, у тому числі ризику банкрутства.

Одне з найперших досліджень розглядало окремі показники з метою оцінити їх здатність прогнозувати банкрутство компанії на п'ять років уперед. Бівер (1967) виявив, що шість коефіцієнтів можуть правильно передбачити невдачі компанії на один рік уперед у 90 відсотках випадків і на п'ять років уперед у 65 відсотках випадків. Бівер зарахував до ефективних такі коефіцієнти, як співвідношення руху грошових коштів до суми боргу, рентабельність активів, співвідношення загальної суми боргу до загальної суми активів, робочий капітал до загальної суми активів, коефіцієнт поточної ліквідності, а також показник безкредитного інтервалу (проміжок часу, протягом якого компанія може обійтися без запозичень).

Альтман (1968) та Альтман, Холдеман і Нараянан (1977) виявили, що фінансові показники можна об'єднати в ефективні моделі для прогнозування банкрутства. Перша робота Альтмана включала створення Z-рахунку, який давав змогу правильно передбачити фінансові труднощі. Z-оцінка обчислювалася як:

Z = 1,2 * (Поточні активи - Короткострокові зобов'язання) / Усього активів

+ 1,4 * (Нерозподілений прибуток / Усього активів)

+ 3,3 * (Прибуток до оподаткування та сплати відсотків / Усього активів)

+ 0,6 * (Ринкова вартість акцій / Балансова вартість зобов'язань)

+ 1,0 * (Продажі / Усього активів)

У першому дослідженні Z-бал нижче 1,81 передбачав банкрутство, і модель змогла точно класифікувати 95 відсотків компаній. Оригінальна модель була розроблена для виробничих компаній. Подальші уточнення моделі дозволяють застосовувати її для інших типів компаній і періодів часу. Як правило, змінні, придатні для прогнозування, включають показники рентабельності, коефіцієнти покриття, показники ліквідності, показники капіталізації, а також мінливість прибутку (Альтман 2000).

Подібне дослідження було проведене щодо здатності коефіцієнтів передбачати рейтинги облігацій і дохідність облігацій. Наприклад, Едерінгтон, Явітц і Робертс (1987) виявили, що невелика кількість змінних (сукупні активи, покриття відсотків, фінансовий леверидж, мінливість покриття та статус субординації) були ефективними для пояснення дохідності облігацій.

Так само Едерінгтон (1986) виявив, що дев'ять змінних у комбінації могли правильно класифікувати понад 70 відсотків рейтингів облігацій. Ці змінні включали рентабельність активів, довгостроковий борг до активів, покриття процентних платежів, грошовий потік до боргу, коливання покриття та грошових потоків, сукупні активи і обсяг субординованого боргу. Ці дослідження показали, що фінансові показники ефективні при оцінці кредитного ризику, дохідності облігацій, а також рейтингів облігацій.

Таким чином, аналіз коефіцієнтів є корисним у кредитному аналізі.

Список використаних джерел

1. Standard & Poor’s Corporate Ratings Criteria (2006), p. 23.

2. Thomas R. Robinson, International financial statement analysis / Wiley, 2008, 188 pp.