Аналіз фінансових показників

Загальна характеристика методу показників і коефіцієнтів

Існує багато зв'язків між різними елементами фінансової звітності, а також між одними й тими самими елементами, але в різні моменти часу. Коефіцієнти (показники) є корисним способом вираження цих зв'язків. Вони виражають одну величину по відношенню до іншої (зазвичай як частку одного елемента в іншому).

Простими словами: Коефіцієнт – це число (числа), поділене на інше число (числа).

Відомі наукові дослідження приділяли увагу значенню показників у прогнозуванні дохідності акцій (Оу і Пенман, 1989b; Абарбанелл і Буші, 1998) або в оцінці кредитоспроможності (Альтман, 1968; Олсон, 1980; Хопвуд та ін., 1994). Ці дослідження показали, що коефіцієнти фінансової звітності ефективні при виборі напряму інвестування та при прогнозуванні фінансових труднощів. Практики постійно використовують показники для відображення вартості компанії та її цінних паперів.

Деякі аспекти аналізу показників мають важливе значення для їх розуміння. По-перше, обчислений коефіцієнт не є "відповіддю". Показник є індикатором певного аспекту діяльності компанії, він говорить, що сталося, але не пояснює, чому це сталося. Наприклад, аналітику може знадобитися відповідь на питання: Яка з двох компаній була рентабельнішою? Рентабельність продажів за чистим прибутком, яка виражає прибуток по відношенню до виручки, може допомогти відповісти на це питання. Рентабельність продажів за чистим прибутком (маржу чистого прибутку) розраховують діленням чистого прибутку на виручку:

Чистий прибуток / Виручка

Припустимо, компанія А має 100 000 тис. грн чистого прибутку і 2 млрд грн виручки, отже, рентабельність становить 100/2000 * 100% = 5 відсотків. Компанія Б має 200 000 тис. грн чистого прибутку і 6 млрд виручки, отже, рентабельність продажів становить 3,33 відсотка. Виражаючи чистий прибуток як відсоток від доходу, можна точно визначити взаємозв'язок: на кожні 100 гривень доходу компанія А заробляє 5 гривень чистого прибутку, тоді як компанія Б отримує лише 3,33 гривні на кожні 100 гривень доходу. Отже, тепер ми можемо відповісти на питання, яка компанія була прибутковішою у відсотковому вираженні: компанія А була рентабельнішою, адже в неї вища чиста рентабельність, 5 відсотків. Зазначимо також, що компанія А була прибутковішою, хоча компанія Б повідомила про більший розмір прибутку (200 000 тис. грн проти 100 000 тис. грн). Проте цей показник сам по собі не говорить нам, чому компанія А має вищу норму прибутку. Потрібен подальший аналіз, щоб визначити причину (можливо, вищі ціни на продукцію або кращий контроль за витратами).

Розмір компанії іноді дає економію за рахунок ефекту масштабу, тому абсолютні суми чистого прибутку і виручки корисні у фінансовому аналізі. Однак показники зменшують вплив розміру підприємства, що дозволяє порівнювати компанії між собою, а також порівнювати ефективність компанії з тим самим показником у минулому.

Другим важливим аспектом аналізу показників є те, що відмінності в обліковій політиці (між компаніями та в часі) можуть спотворити коефіцієнти, тому іноді при порівнянні може знадобитися додаткове коригування фінансових даних. По-третє, не всі показники обов'язково застосовувати в конкретному аналізі. Вміння вибрати відповідний коефіцієнт або коефіцієнти, щоб відповісти на питання дослідження, є важливою аналітичною навичкою. Нарешті, як і фінансовий аналіз загалом, аналіз показників не зводиться до простого обчислення; важливе значення має інтерпретація результатів. На практиці різниця в показниках у часі та між компаніями може бути ледь помітною, тому інтерпретація показників має враховувати конкретну ситуацію.

Фінансові показники, як правило, виражаються у відсотках, разах, днях, гривнях або без одиниці виміру. Фінансовими показниками підприємства є такі:

1. Коефіцієнти ліквідності (короткострокової платоспроможності), які дозволяють виміряти здатність фірми виконувати свої поточні зобов'язання (протягом одного поточного року). Вони можуть включати співвідношення, які вимірюють ефективність використання оборотних активів і поточних зобов'язань.

2. Показники здатності відповідати за боргами (фінансова стійкість і довгострокова платоспроможність) - співвідношення, які дозволяють виміряти ступінь захисту постачальників довгострокових фінансових коштів (тобто довгострокових кредиторів підприємства).

3. Коефіцієнти рентабельності вимірюють здатність фірми заробляти.

4. Показники ділової активності говорять про те, наскільки ефективно використовуються активи.

5. Коефіцієнти грошових потоків можуть вказувати на ліквідність, кредитоспроможність або дохідність.

6. Показники майнового стану вимірюють стан активів, їх структуру та мобільність.

Показник можна обчислити з будь-якої пари чисел. З огляду на велику кількість змінних у фінансовій звітності, можна скласти дуже довгий перелік значущих коефіцієнтів. Стандартного переліку коефіцієнтів або стандартного способу їх обчислення не існує. Кожен автор і джерело з фінансового аналізу використовує інший перелік, і часто трапляється інший спосіб обчислення того самого співвідношення. Цей сайт дає можливість розрахувати показники, які використовуються найчастіше. При аналізі співвідношень аналітик іноді стикається з від'ємними показниками прибутку. Аналіз коефіцієнтів, які мають від'ємні чисельники або знаменники, не має сенсу, і від'ємний знак коефіцієнта слід просто зазначити у висновках.

Показники інтерпретують у порівнянні з показником за попередній рік, коефіцієнтами конкурентів, коефіцієнтами галузі та заданими стандартами (нормативними значеннями). Аналіз фінансової звітності підприємства є більш значущим, якщо результати порівнюються із середніми галузевими та з результатами конкурентів. Використання кількох методів фінансового аналізу дозволяє сформувати комплексну думку про фінансовий стан підприємства і про різні галузі.

Аналітик стикається з проблемою, коли не зрозуміло, до якої саме галузі віднести компанію через її диверсифіковану діяльність. Оскільки багато компаній не вписуються лише в одну галузь, часто для порівняння потрібно використовувати дані тієї галузі, яка найкраще відповідає фірмі. У процесі фінансового аналізу важливо пам'ятати, що методи бухгалтерського обліку на підприємствах однієї галузі можуть відрізнятися. Тому важливо читати примітки до фінансової звітності або наказ про облікову політику чи інший документ, який відображає цей аспект. В ідеалі в процесі фінансового аналізу потрібно використовувати всі види порівняння. Аналіз тенденцій, середніх показників по галузі, а також порівняння з основним конкурентом допомагають сформувати висновки і дають міцну основу для аналізу.

Порівняння фірм різних розмірів може виявитися складнішим, ніж порівняння фірм однакового розміру. Наприклад, великі фірми часто мають доступ до ширших і складніших ринків капіталу, можуть купувати сировину у великих обсягах і обслуговують ширші ринки. Коефіцієнти, вертикальний і горизонтальний аналіз допоможуть усунути деякі проблеми, пов'язані з використанням абсолютних чисел. Будьте обережні при аналізі фірм різних розмірів. Відмінності між компаніями можна побачити, дивлячись на відносні розміри продажів, активів або прибутку.

Використання відсотків, як правило, краще за використання абсолютних чисел. Наведемо приклад. Якщо фірма А заробляє 10000 тис. грн і фірма Б заробляє 1000 тис. грн, яка з них працює ефективніше? Фірма А, ймовірно, ваша відповідь? Однак загальна вартість капіталу, вкладеного власниками в компанію А, становить 1 млрд грн, а у фірму Б становить 10000 тис. грн. Тому фірма Б - значно ефективніша. Як результат, аналіз відносних показників дозволяє порівнювати фірми різних розмірів набагато якісніше і зваженіше.

Тенденція показника та його мінливість також є важливими аспектами, які слід враховувати у фінансовому аналізі.

Порівняння звіту про фінансові результати і балансу у вигляді фінансових показників може створити труднощі через строки складання фінансової звітності. Зокрема, звіт про фінансові результати охоплює весь фінансовий період; тоді як у балансі числа належать до одного моменту часу, а саме до кінця періоду. В ідеалі, щоб порівняти прибутки і збитки з числами балансу, наприклад, з дебіторською заборгованістю, ми повинні знати середню дебіторську заборгованість за весь рік (тобто в кожному окремому місяці). Проте ці дані недоступні для зовнішнього аналітика. У більшості випадків аналітик використовує середнє зі значень на початок і кінець року. Цей підхід згладжує зміни від початку до кінця, але не усуває проблеми, пов'язаної із сезонними та циклічними змінами. Він також не відображає змін, які відбуваються нерівномірно протягом року. Загалом співвідношення, розраховане із середнього значення на початок і кінець року, буде, як правило, досить точним.

Характеристика показників

Формули і навіть назви коефіцієнтів часто відрізняються залежно від аналітика або бази даних. Кількість різних коефіцієнтів, які можна створити, практично безмежна. Є, однак, широко прийняті коефіцієнти, які визнані корисними. Проте аналітик повинен пам'ятати, що в деяких галузях розроблені унікальні показники з урахуванням особливостей цієї галузі. Коли він стикається з незнайомим показником, аналітик може вивчити формулу, на якій ґрунтується цей показник, щоб зрозуміти, що вимірює співвідношення. Наприклад, розглянемо таку формулу:

Операційний прибуток / Середньорічна вартість активів

Ніколи раніше не бачивши цього співвідношення, аналітик може запитати, чи є результат 12 відсотків кращим, ніж 8 відсотків. Відповідь можна знайти в самому співвідношенні. Чисельник – операційний прибуток, знаменник – середні сукупні активи, тому співвідношення можна інтерпретувати як суму операційного прибутку в розрахунку на одиницю активів. Якщо компанія генерує на кожні 100 гривень активів 12 гривень операційного прибутку, то це краще, ніж 8 гривень операційного прибутку. Крім того, очевидно, що саме цей показник є показником рентабельності (і, меншою мірою, ефективності використання активів у формуванні прибутку). Зіткнувшись із показником уперше, аналітик повинен оцінити чисельник і знаменник, що дозволить оцінити власне компанію.

Співвідношення операційного прибутку до середньої суми активів протягом року, яке показано вище, є одним із багатьох варіантів коефіцієнта рентабельності активів (ROA). Слід зазначити, що існують й інші способи запису цієї формули, наприклад, залежно від того, як визначаються активи. Деякі практики пропонують обчислювати ROA за кінцевою вартістю активів (вартістю активів на кінець року), а не за середньою величиною активів.

В окремих випадках можна також побачити вартість активів на початок року в знаменнику. Хто з них правий? Це залежить від того, що ви намагаєтеся виміряти і які основні тенденції компанії. Якщо компанія має стабільний рівень активів, то відповідь не буде сильно відрізнятися за трьома показниками активів (на початок, у середньому, на кінець періоду дослідження). Якщо ж активи зростають або знижуються, результати будуть відрізнятися. Коли активи зростають, операційний прибуток, поділений на активи на кінець періоду, не матиме сенсу, тому що частина доходів була б згенерована до моменту придбання нових активів. Це призвело б до заниження показників ефективності компанії.

Так само, якщо використовуються активи на початок року, то частина операційного доходу буде створена пізніше в цьому році за допомогою щойно придбаних активів. Таким чином, показник буде завищувати ефективність компанії. Оскільки операційний прибуток генерується протягом усього періоду, зазвичай має сенс використовувати певну середню величину активів.

Загальне правило полягає в тому, що якщо в чисельнику використовуються дані зі звіту про фінансові результати або звіту про рух грошових коштів, а в знаменнику – з балансу, то бажано використовувати середньорічні показники балансу. Немає потреби це робити в тому випадку, якщо обидва числа при розрахунку коефіцієнта взяті з балансу компанії, оскільки обидва визначаються станом на ту саму дату.

Якщо використовується середнє значення, то потрібно також визначитися з тим, яке саме середнє використовувати. Для простоти більшість практиків використовує просте середнє зі значень на початок і на кінець операційного року. Якщо бізнес компанії має сезонний характер, через що рівні активів змінюються залежно від періоду (раз на півроку або щокварталу), то варто взяти середнє за всіма проміжними періодами, якщо вони є (якщо аналітик працює в компанії і має доступ до місячних даних, то варто їх використовувати).

Підсумуємо, що загалом процес розрахунку фінансових коефіцієнтів залежить від цілей, які стоять перед аналітиком.

Значення, цілі та обмеження методу показників

Значення аналізу показників полягає в тому, що він дозволяє кредитному або біржовому аналітику оцінити минулі результати діяльності підприємства, розглянути поточний фінансовий стан компанії, а також отримати уявлення, корисне для прогнозування майбутніх результатів. Як уже зазначалося вище, сам показник не є відповіддю, але є індикатором певного аспекту діяльності компанії. Фінансові показники дають розуміння таких аспектів:

  • мікроекономічні зв'язки всередині компанії, що допомагає аналітикам прогнозувати прибутки і вільний грошовий потік.
  • фінансова гнучкість компанії або здатність отримати грошові кошти, потрібні для зростання і виконання своїх зобов'язань, навіть якщо виникають неочікувані обставини.
  • управлінські здібності керівництва.

Існують також обмеження методу показників:

  • однорідність операційної діяльності компанії. Компанії можуть мати підрозділи, що працюють у різних галузях економіки. Це може ускладнити порівняння коефіцієнтів компанії із середньоринковими значеннями. У такому разі варто розглянути показники окремих бізнес-підрозділів.
  • необхідність визначити, чи узгоджуються результати аналізу показників. Один набір коефіцієнтів може вказувати на проблему, тоді як інший набір коефіцієнтів може показати, що потенційна проблема має лише короткостроковий характер.
  • необхідність використання суджень. Ключове питання полягає в тому, чи перебуває показник компанії в розумних межах. Хоча фінансові показники використовуються, щоб допомогти оцінити потенціал зростання і ризики компанії, їх не можна використовувати окремо, щоб безпосередньо оцінити компанію, її цінні папери або її кредитоспроможність. Потрібно вивчити всю діяльність підприємства, а також зовнішні економічні та галузеві умови, в яких воно працює. Це дозволить правильно інтерпретувати значення фінансових коефіцієнтів.
  • використання альтернативних методів обліку. Компанії часто мають певний простір для маневру при виборі методів бухгалтерського обліку. Коефіцієнти, взяті з фінансових звітностей, до яких застосовувалися різні варіанти обліку, не можна порівнювати без додаткових коригувань. Кілька важливих аспектів бухгалтерського обліку включають таке:

- метод оцінки запасів, наприклад, ФІФО;

- облік за собівартістю або за методом участі в капіталі для неконсолідованих дочірніх компаній;

- метод нарахування амортизації;

- оцінка основних засобів при їх купівлі або отриманні в лізинг.

З огляду на це, можна стверджувати, що існує низка облікових рішень, які аналітик повинен розглянути.

Джерела коефіцієнтів

Коефіцієнти можна обчислити, використовуючи дані безпосередньо з фінансових звітів компаній або з бази даних. Ці бази даних популярні, тому що вони дають легкий доступ до великої кількості історичних даних, що дозволяє розглянути тенденції з плином часу. Наприклад, частину фінансових показників можна розрахувати за матеріалами Державної служби статистики України.

Аналітики повинні знати, що основні формули можуть відрізнятися, коли використовуються сторонні дані. Формулу, яку використовують, потрібно отримати перед початком аналізу, і аналітик повинен визначити, чи потрібні якісь коригування. Крім того, постачальники баз даних часто застосовують судження при класифікації статей.

Наприклад, операційний прибуток може не відображатися безпосередньо у фінансовій звітності компанії, і постачальник баз даних може використати судження, щоб класифікувати прибуток як "операційний" або "неосновний". Відмінності в таких судженнях можуть вплинути на будь-який розрахунок за участю операційного прибутку. Тому хорошою вважається практика використання одних і тих самих джерел даних при порівнянні різних компаній або при оцінці історичних даних однієї компанії. Аналітики повинні перевірити узгодженість формул і класифікацій даних.

Основні групи фінансових коефіцієнтів

Через велику кількість коефіцієнтів корисно думати про показники з огляду на те, до якої групи вони належать.

Використання різних груп показників дозволяє сформувати думку про загальний фінансовий стан компанії на поточний момент, а також коефіцієнтний аналіз може стати основою для прогнозування майбутнього фінансового стану підприємства.

Ці категорії не є взаємовиключними; деякі коефіцієнти можна використовувати для вимірювання різних аспектів бізнесу. Наприклад, оборотність дебіторської заборгованості, яка належить до групи показників ділової активності, вимірює, як швидко компанія збирає дебіторську заборгованість, але цей показник також корисний при оцінці ліквідності компанії, оскільки надходження оплат збільшує грошові кошти.

Деякі показники рентабельності також відображають операційну ефективність бізнесу. Таким чином, аналітики належним чином використовують певні коефіцієнти для оцінки різних аспектів бізнесу. Вони також повинні стежити за змінами в галузевій практиці розрахунку фінансових коефіцієнтів.

Інтерпретація фінансових коефіцієнтів

Фінансові показники можна інтерпретувати лише в контексті іншої інформації, яка характеризує діяльність компанії. Загалом фінансові коефіцієнти компанії порівнюють з даними її основних конкурентів (аналіз галузі та аналіз тенденцій), а також з даними компанії за попередні періоди (аналіз тенденцій). Мета полягає в тому, щоб зрозуміти основні причини розбіжностей між коефіцієнтами компанії та показниками галузі. Навіть показники, які залишаються незмінними, потребують розуміння. Аналітик повинен оцінити фінансові показники з огляду на таке:

1. Цілі та стратегії компанії. Фактичні коефіцієнти можна порівняти з цілями компанії, щоб визначити, чи досягнуті цілі та чи узгоджуються результати зі стратегією компанії.

2. Галузеві норми (аналіз у розрізі галузі). Компанію можна порівняти з іншими компаніями її галузі, зіставляючи її фінансові показники з галузевими нормами або з підгрупою компаній у галузі. Коли для суджень використовують галузеві норми, потрібно бути обережним, оскільки:

  • Багато показників є специфічними для окремих галузей, і не всі показники мають важливе значення для всіх галузей.
  • Компанії можуть мати кілька різних напрямів бізнесу. Через це сукупні фінансові показники будуть спотворені. Краще вивчити показники в розрізі видів бізнесу.
  • Можуть існувати відмінності в методах обліку, які використовують компанії, що може спотворювати фінансові показники.
  • Можливо, існують відмінності в корпоративних стратегіях, які можуть вплинути на певні фінансові коефіцієнти.

3. Економічні умови. Для циклічних компаній фінансові показники мають тенденцію до покращення при сильній економіці, але вони можуть погіршитися в період економічного спаду. Таким чином, фінансові показники слід розглядати з урахуванням поточної фази ділового циклу.

Список використаних джерел

Thomas R. Robinson, International financial statement analysis / Wiley, 2008, 188 pp.